ХРИСТОС ВОСКРЕСЕ!

 

Из глубины веков пришла к нам эта благая весть, что на третий день после своей кончины, Иисус воскрес.

День воскрешения Иисуса и схождения его с креста принято считать Пасхой.

Радость Пасхи нераздельно связана с грустью, ведь Иисус Христос, прежде чем воскреснуть, претерпел великие мучения и умер на кресте. Согласно Евангелию, Спаситель пришел в этот мир в земном обличье, чтобы искупить все грехи человеческие – прошлых и будущих поколений. Он изначально знал о том, что ему придется умереть для того, чтобы спасти род людской и шел на страдания осознанно с великой любовью к человеку, к нам всем.

Христос Воскресе, дорогие друзья! Я от души поздравляет вас с этим светлым и чистым праздником! Пусть ваши сердца наполнятся светом и надеждой, а в ваших домах будет всегда царить мир и покой.

ПАСХА ИЛИ ПАШНЯ?

 

В современном мире принято считать, что Пасха -- это праздник в честь Воскрешения Иисуса и схождения его с креста. При этом на Пасху принято печь куличи, пасху и красить яйца. Но тот ли смысл мы вкладываем в этот обряд? Так как, во – первых, эти события далеко не относятся к началу человеческой цивилизации, а во – вторых, примерно 16 апреля (ежегодно по разному) славяне еще задолго до этих событий праздновали наступление весны и готовности земли к посеву. Иными словами праздновали Праздник Плодородия земли (Пашни).

В дни праздника на полях водили хороводы, чем энергетически помогали земле зарядиться положительной энергетикой для большего урожая.

На этот праздник, который сейчас так же называют Пасхой, принято печь Куличи в форме фаллического символа Мужской силы, политого белым кремом из взбитых яиц, и творожные пироги в форме фаллического женского «круга», символизирующего плодородие земли.

Так Пасха — языческий праздник или православный?

Так как зная истинный смысл этого, вы уже в праве выбирать для себя сами: либо продолжать красить яйца в честь Воскрешения невинно убитого человека, не вкладывая никакого смысла в свои действия, либо прикоснувшись к корням наших древних предков, вложите истинную суть в это событие.

Однако в каком бы понимании этого события Вы не приобщились бы к празднованию этого Святого Дня, само приобщение к нему -- это   по  сути   дела уже  и  есть Ваше  преображение по возвращению к корням духовных ценностей  своих  предков.

С праздником Вас, друзья!

ТРАГIЧНI ЯВИЩА НА СРIБНЯНЩИНI

 

В 2013 році в м.Чернігов вийшов з друку збірник документв і матералів про злочини проти цивільного населення -- спалені села і селища Чернігівщини в 1941–1943 роках («Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією». Упоряд.: С. В. Бутко, О. В. Лисенко; Відп. ред.: Р. І. Пилявець. – Чернігів: Видавництво Десна Поліграф, 2013. – 224 с. ISBN 978–966–2646–43–6 У).

На жаль до скорботного списку спалених населених пунктів Чернігівщини упорядники не включили райцентр, селище міського типу Срібне, яке на час окупації було селом. У ніч на 23 лютого 1943 р. карателями у будинку і на території школи було знищено 1500 осіб «сільського активу» району, серед яких були і діти, люди похилого віку, будову разом із жертвами спалено. Цей бузувірський злочин, який раніше включався до неофіційного списку знищених населених пунктів області, відноситься до категорії вбивств цивільного населення шляхом адресних страт,  які за міжнародною конвенцією оцінки злочинів не підлягають пробаченню за давністю часу. 

Усі подробиці цього злочину досить докладно викладені у моїй  окремій публкації  «Відлуння війни»  і розгляду її в більш розгорнутому вигляді потреби немає.

Однак це не єдиним випадком, коли інформація про події тієї війни у смт Срібне якось пройшла без належної уваги з боку соціуму та ЗМІ.

А оськільки моє повоєнне дитинство, як, втім, і дитинство інших дітей центральної частини нашого села, пройшло, в основному, у випасі (до "верби" та колишньої МТС) домашньої годувальниці (корови) по ярах, узліссях та узбіччях основної і допоміжних доріг між Олексенцями та Срібним (випас індивідуальної худоби на інших ділянках в країні тоді регуляторними документами не допускався взагалі). , то я досить докладно вивчив постійну ділянку випасу нашої годувальниці, яка по правій частині дороги у МТС включала величезний плац (поле з конусом - вітровказівником для посадки та зльоту поштового Ан-2), який використовувався (за розповідями моєї рідні  та інших старших) німцями під час Великої Вітчизняної війни як територія для утримання наших військовополонених.

Доречі, моя  мати, Скрибка Ганна Данилівна, неодноразово розповідала мені, що мій дідусь, сільський коваль, Скрибка Данило Романович, як,втім, і інші сільські жителі, постійно  спрямовували своїх   дочок до табору для того, щоб  ті просили у німців відпустити того чи іншого полоненого, бо він нібито є їх чоловіком. На початку німці вірили в це і відпускали полонених, а вони йшли у ліс і поповнювали в лісах зростаючі підрозділи радянських партизанів.

Але згодом німці розкусили цей прийом наших громадян і перестали відпускати наших полонених до самого кінця звільнення Срібнянщини.

У розрізі  Міжнародного дня пам'яті  визволення в'язнів нацистських концтаборів, що відзначаєтся  11 квітня, хотілось би нагадати всім, що це трагічне лихо не обійшло, нажаль, і мою багатостраждальну Батьківщину (Срібнянщину), де загинуло  багато  наших полонених.

https://cg.gov.ua/web_docs/1/2013/07/docs/Spaleni_sela.pdf