Озираючись в майже столітню давныну з великим теплом згадую мої студентскі (1961 -- 1965) роки в Київському індустріальному технкумі (КIТ), який був створений Постановою Раднаркому ЦК КП(б)У № 399 від 22 квітня 1944 року у місті Київі для підготовк фахівців в галузі промисловості будівельних матеріалів.
Цей навчальный заклад на кілька десятиліть фактично став справжнім університетом з підготовки висококваліфікованих спеціалістів у галузі промисловості будівельних матеріалів в країні, в якому отримали свою освіту багато керівників та фахiвцiв будівельної галузі, в тому числі і я.
З 9 травня 1944 року (з моменту виходу першого наказу) КIТ розпочав свою діяльність.
Влітку 1944 р. було здійснено перший набір за спеціальностями:
- Устаткування промисловості будівельних матеріалів;
- Відкрита розробка вугільних та нерудних матеріалів;
- Цивільне та промислове будівництво.
363 студенти склали перший набір 1944 року. 1 жовтня 1944 року Київський індустріальний технікум розпочав свій перший навчальний рік.
Перший випуск 1947 року склав 168 спеціалістів, 1967 р. – 382, 1977 р. – 592, 1987 р. – 525, 1997 р. – 424 спеціалісти, 2007 р. – 418 спеціалістів.
1944-1954 роки
За період 1944-1945 роки технікум очолювали директори: Марченко С.І., Давидов Д.С., Свитницький А.П.
З грудня 1945 року призначено директором технікуму Гриневича Андрія Миколайовича. Сирота, виховувався у дитячому будинку, він почав свою трудову діяльність на заводі „Більшовик“.
Працював, учився, воював, був тяжко поранений у 1943 р. З листопада 1943 р. по червень 1944 р. – директор заводу ім. Лепсе. Першим заступником директора з навчальної роботи було призначено Максима Олександровича Коган-Коханенка.
Першими викладачами були: викладач мови та літератури Софія Марківна Бердичевська, викладач математики Володимир Олександрович Гримм, викладач електротехніки Інна Миколаївна Кириченко.
Усього в технікумі в цей період працювало 16 штатних викладачів, 10 сумісників.
Заняття проводились у приміщеннях шкіл по вулицях Маловасильківська, 48, Шота Руставелі, 48, Кладовищенська, 7.
Під гуртожиток було виділено приміщення по вул. Полтавській, 24, Червоноармійській, 80.
31 липня 1946 р. технікум переїжджає в нове приміщення школи № 27 по вулиці Олегівській, 34, в якому навчалось близько 355 студентів. Доречі, школу № 27 по вулиці Олегівській, 34 в 1957 роц закінчив і автор.
Влітку студенти працюють на відновленні Хрещатика (буд. № 27), вулиці Саксаганської, у підсобному господарстві.
Перший випуск 1947 року склали 20 спеціалістів технологів і будівельників. У 1948 році було випущено 103 спеціалісти: механіки та гірняки.
На початку 50-х років у технікум приходять молоді кадри, які все трудове життя віддали Індустріальному:
Мар’янова Олена Ісаківна – (1950– 1993) – 43 роки
Ніколаєва Валентина Петрівна – (1952– 1987) – 35 років
Сайног Вікторія Іванівна – (1953– 1998) – 45 років
Короленко Міра Костянтинівна – (1954– 1986) – 32 роки.
У 1953-1954 рр. відкрито вечірнє відділення.
1955 – 1963 роки
З 1955 по 1963 рр. директором технікуму був Войцехівський Франц Маркович, хімік за фахом.
У цей період технікум повністю переходить у приміщення по вулиці Олегівській, 36.
У цей же час починається будівництво слюсарно-механічних майстерень, обладнуються лабораторії технологій силікатів, аналітичної хімії, технології металів, створено кабінети фізики, креслення, техніки безпеки, історії, політекономії тощо. Навчання в технікумі до 1957 року платне, але студенти сироти та діти із багатодітних родин навчаються безкоштовно.
Теплими словами подяки студенти тих років згадують вихователя гуртожитку Халая Євгена Івановича, викладачів Усика Миколу Христофоровича (фiзика), Мацовика Тимофія Тимофійовича (матиматика), Макаренка Василя Васильовича(устакування ПСМ), Глузберг Ольгу Моісеївну, Чорнобаєва Франца Миколайовича, які в цей складний час віддавали своє серце, тепло, знання студентам.
У 60-х роках у технікумі навчалися студенти із Республіки Куба.
З середини 50-х років технікум розширює мережу спеціальностей.
Починає готувати фахівців за такими напрямками: електрообладнання промислових матеріалів, обробка металів різанням, планування промисловості будівельних матеріалів, газопічне теплотехнічне обладнання.
Свою трудову біографію розпочинають викладачі:
Біла Ольга Яківна – (з 1959 р. по 1985 р.) – пропрацювала в закладі 26 років
Дроган Тамара Павлівна – (1963– 2008) – 45 років
Суліменко Інна Петрівна – (1964– 2001) – 37 років
Левіцька Людмила Іванівна – (1964– 1993) –29 років
Хорошавіна Людмила Костянтинівна – (1964– 1993) – 29 років
Бісова Антоніна Іларіонівна – (1965– 1992) – 27 років
Гавриляк Галина Костянтинівна – (1965– 1989) – 24 роки
Красноленська Іза Михайлівна – (1965– 1988) – 23 роки
Петрова Клара Степанівна – (1965– 1988) – 23 роки
Болгарова Маргарита Петрівна – (1964– 1988) – 24 роки.
У цей період закінчив технікум майбутній його директор Смирнов Кирило Іванович, випускником технікуму стає майбутній посол України в Естонії Макаревич Микола Петрович.
У 1966 розпочинає свою трудову діяльність у технікумі Литвин Ганна Климівна, яка тривалий час працює на посаді завідувача господарством, постійно дбає про порядок та затишок у приміщеннях навчального закладу. Ганна Климівна ось уже понад 40 років продовжує трудитися в коледжі.
1963-1976 роки
У цей період (1963-1976 рр.) директором технікуму був Волинський Володимир Петрович. Фронтовик, командир 8-ї Гвардійської Панфіловської дивізії, у боях на цьому напрямку був тяжко поранений.
У роки його керівництва йде будівництво гуртожитку по вулиці Шамрила, закладається новий навчальний корпус по вулиці Новоукраїнській, 24-А.
Педагогічний колектив разом із студентами відпрацював не одну сотню годин на будівництві нової матеріально-технічної бази.
Випуск 1967 року складає 382 спеціалісти. У цей період отримують дипломи техніка-механіка майбутні викладачі:
Шиянов Олександр Михайлович – пропрацював у технікумі 34 роки
Федончук Володимир Миколайович – 6 років
Гордієнко Михайло Васильович – 22 роки
Давидовський Микола Петрович – 29 років.
У 1968 році технікум відчинив свої двері для студентів-заочників.
9 вересня 1976 року технікум повністю переїжджає в нову будівлю, де і працює нині. Колектив творчо працює над створенням нових кабінетів, лабораторій, активно веде методичну роботу.
У 60-х роках відкривається планово-економічне відділення, спеціальності: теплотехнічне обладнання підприємств будівельних матеріалів, технологія виробів з пластмаси.
Збільшився контингент студентів, значно зміцнилось заочне відділення.
У технікумі починають працювати викладачі, які віддають йому десятки років:
Ушакова Маргарита Миколаївна – (з 1968 р. по 2002 р.) – пропрацювала в технікумі 34 роки
Єпіфанов Євген Гаврилович – (1968– 2008) – 40 років
Карпова Неоніла Іванівна – (1970– 2001) – 31 рік
Черенько Ганна Миколаївна – (1974– 1993) – 19 років
Рижова Олімпіада Михайлівна – (1971– 1991) – 20 років
Баглей Ірина Костянтинівна – (1971– 1991) – 20 років
Каляєва Ельвіра Іванівна – (1967– 1990) – 23 роки
Шостак Кіра Бенціонівна – (1968– 1990) – 20 років
Таладіон Лідія Василівна – (1969– 1989) – 20 років
Тригуб Лідія Миколаївна – (1966– 1998) – 23 роки
Соколова Юлія Олександрівна – (1966– 1988) – 22 роки
Яровий Олександр Панасович – (1966– 1984) – 18 років
Харченко Анатолій Васильович – (1965– 1999) – 34 роки
Батрак Анатолій Іванович – (1964– 1989;1994– 2005) – 36 років
Кишинівська Валентина Олександрівна – (1967– 1983) – 16 років
Якимчук Тамара Борисівна – (1974– 1987) – 13 років
Вдовиченко Катерина Андріївна – (1966– 1987) – 21 рік
Маслова Ольга Андріївна – (1972– 2000) – 28 років
Лапшина Олена Миколаївна – (1969– 2002) – 34 роки
Гаєвська Галина Юріївна – (1971– 1994) – 23 роки.
У 1968 році розпочинає працювати технічним працівником Пилипенко Галина Євгенівна, яка пропрацювала в коледжі до 2006 року, упродовж 38 років сумлінно та самовіддано забезпечувала порядок і чистоту навчальних приміщень, створювала затишок в адміністративних кабінетах.
У 1970 році починає працювати Батрак Олена Антонівна, яка працює на посаді начальника відділу кадрів і по сьогодні, а це 39 років життя.
1977-1985 роки
З 1977 по 1985 роки технікум очолює Смирнов Кирило Іванович. Він пройшов шлях у галузі промисловості будівельних матеріалів від робітника формотворного цеху до Генерального директора об’єднання „Київбудматеріали“ Мінпромбудматеріалів УРСР. У ці роки в основному закінчується створення сучасної навчально-лабораторної бази технікуму.
На базі технікуму проводяться всесоюзні наради, конференції, міські методичні об’єднання. У традицію технікуму ввійшло проведення щорічних спортивних свят, походів тощо.
Підготовка студентів йшла для всіх регіонів СРСР, тому виникла необхідність будівництва нового гуртожитку по вул. Вершигори, 9, яке було закінчено у 1985 році.
Випуск 1977 року складає 592 спеціалісти.
У 1977 закінчує теплотехнічне відділення технікуму в майбутньому народний артист України Анатолій Матвійчук.
У цей період до технікуму приходять нові викладачі, які віддають йому свої роки життя:
Сьомко Михайло Йосипович з 1978 р. по 2004 р. – пропрацював 26 років
Лисенко Василь Юрійович – (1981– по сьогодні) – 28 років
Подколзіна Наталія Семенівна – (1983– по сьогодні) –26 років
Варенцова Галина Миколаївна – (1984– 2006) – 22 роки
Припік Тетяна Георгіївна – (1975– 1991) – 16 років
Березецький Ігор Григорович – (1979– 1995) – 16 років
Семенова Зоя Іванівна – (1985- по сьогодні) – 24 років
Мацько Людмила Петрівна – (1986– по сьогодні) – 23 роки
Хорькова Галина Василівна – (1979– 2007) – 28 років
Тимченко Лариса Борисівна – (1982– по сьогодні) – 27 років.
Враховуючи потреби народного господарства, технікум за час свого існування здійснював підготовку фахівців за 19 спеціальностями. Крім вищезазначених, це:
- Планування промисловості будівельних матеріалів
- Газопічне теплотехнічне обладнання
- Електрообладнання промислових підприємств
- Обробка металів різанням
Експлуатація теплотехнічного обладнання тощо.
У 1984 році розпочинає свою трудову діяльність у коледжі Нагорна Людмила Анатоліївна, яка ось уже як 25 років сумлінно працює завідувачем архівом навчального закладу.
1986-2009 роки
З 1986 по 1988 рік технікум очолює Бурба Василь Миколайович, який пропрацював у галузі промисловості будівельних матеріалів понад 30 років.
Останні понад 20 років з березня 1988 року КІнК очолює заслужений працівник освіти України Олена Василівна Туманська.
З 1988 року і по сьогодні укріплюється та створюється нова навчально-виробнича база навчального закладу.
На початку 90-х років у технікум прийшло нове покоління викладачів:
Остапчук Галина Олександрівна – (1989–1992; 2003–2006) – 6 років
Коростишевська Валентина Аркадіївна – (1991–2004) – 13 років
Карпенко Євген Анатолійович – (1992–по сьогодні працює, хоча за сумісництвом, бо основне місце роботи – Міністерство освіти і науки України) – 17 років
Ляхова Вікторія Петрівна – (1990– по сьогодні) – 19 років
Бараніченко Людмила Дмитрівна – (1992– по сьогодні) – 17 років
Недужий Володимир Якович – (1993– 2000) – 7 років
Миколаєнко Ірина Іванівна – (1993– по сьогодні) – 16 років
Панченко Наталія Григорівна – (1993– 2006) – 13 років
Сімонова Світлана Миколаївна – (1994– по сьогодні) – 15 років
Юрова Тетяна Миколаївна – (1994– по сьогодні) – 15 років
Зозуля Ніна Миколаївна – (1993– по сьогодні) – 16 років
Рехта Валерій Іванович – (1995– по сьогодні) – 14 років
Андрощук Володимир Миколайович – (1994– 2007) – 13 років
Височина Наталія Юріївна – (1994– по сьогодні) – 15 років
Квасова Світлана Володимирівна – (1993– по сьогодні) – 16 років
Савенко Валерій Олександрович – (1988– по сьогодні) – 21 рік
Акуленко Володимир Ілліч – (1988– по сьогодні) – 21 рік
Кантур Людмила Степанівна – (1996– по сьогодні) – 13 років
Акімова Ніна Федорівна – (1995– 2004) – 9 років
Доценко Емілія Феоктистівна – (1991– по сьогодні) – 18 років
Черв’якова Людмила Володимирівна – (1995– по сьогодні) – 14 років.
Із введенням нових спеціальностей „Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва“ „Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво“, „Біржова діяльність“ (у т.ч. спеціалізації „Оцінка цілісного майна, операції з нерухомістю“), „Обробка матеріалів на верстатах і автоматичних лініях“ було створено нові кабінети та лабораторії. Навчальний процес на високому педагогічному рівні забезпечують 89 штатних викладачів: з них 40 мають вищу кваліфікаційну категорію, 2 кандидати наук, 2 члени Спілки художників України, 13 викладачів-методистів, 14 нагороджені знаком „Відмінник освіти України“, 17 – Подяками міського голови.
Завдяки зусиллям викладачів коледжу проведена велика методична робота по створенню навчальних планів та програм.
З усіх спеціальностей укладено договори з багатьма вищими навчальними закладами 3-4 рівня акредитація про ступеневу підготовку спеціалістів.
У 2004 році технікум одержав ліцензію, яка засвідчує право провадження освітньої діяльності за рівнем повної загальної середньої освіти, що дає змогу студентам отримувати, крім диплома, атестат про повну загальну середню освіту.
З 2005 р. навчальний заклад здійснює підготовку громадян України до вступу у вищі навчальні заклади.
Коледж, окрім основної технічної спеціальності, надає можливість студентам отримати другу економічну спеціальність.
Уже 12 років (з 1997 р.) функціонує і екстернат.
Дбаючи про розвиток соціальної сфери навчального закладу, адміністрація розробила заходи щодо поліпшення житлових умов його працівників: зроблено реконструкцію гуртожитку по вул. Вершигори, 9 – 40 сімей стало новоселами.
Надає технікум і шефську допомогу – 3 комп’ютерні класи було передано до шкіл Яготинського та Згурівського районів Київщини.
Наказом Міністерства освіти і науки України № 547 від 26.06.2007 р. Київський індустріальний технікум перейменовано у Державний вищий навчальний заклад „Київський індустріальний коледж“.
Коледж має потужну матеріально-технічну базу: належним чином функціонують 41 навчальний кабінет та 22 лабораторії, у тому числі 5 лабораторій обчислювальної техніки, де працюють понад 100 комп’ютерів. До послуг студентів чотири майстерні, бібліотека з читальним залом, актовий, спортивний і тренажерний зали, стадіон, копіювальна техніка, їдальня, студентський гуртожиток, музей художньої кераміки тощо.
Молодий творчий кваліфікований педагогічний колектив навчає молодь за дев’ятьма спеціальностями та спеціалізаціями відповідно до Переліку 1997 року:
- „Бухгалтерський облік“;
- „Біржова діяльність“, у тому числі за спеціалізацією „Оцінка цілісного майна, операції з нерухомістю“;
- „Обслуговування та ремонт обладнання підприємств будівельних матеріалів“;
- „Обробка матеріалів на верстатах і автоматичних лініях“;
- „Виробництво тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів і виробів“;
- „Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва“;
- „Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво“ – спеціалізації: „Промислова графіка“ та „Художня кераміка“.
Відповідно до Переліку 2007 року з 2008-2009 навчального року відбулися певні зміни в назвах спеціальностей: замість спеціальності „Біржова діяльність“, у тому числі спеціалізації „Оцінка цілісного майна, операції з нерухомістю“ введено дві спеціальності – „Маркетингова діяльність“ та „Оціночна діяльність“ і замість спеціальності „Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво“ – спеціалізацій: „Промислова графіка“ та „Художня кераміка“ введено дві спеціальності – „Образотворче мистецтво“ та „Декоративно-прикладне мистецтво“.
З трьох спеціальностей: „Біржова діяльність“, „Виробництво тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів і виробів“ та „Обслуговування та ремонт обладнання підприємств будівельних матеріалів“ наш навчальний заклад є базовим. Викладачами розроблено Державні стандарти попереднього покоління із зазначених спеціальностей та розробляються Державні стандарти нового покоління для чотирьох спеціальностей: „Маркетингова діяльність“, „Оціночна діяльність“, „Виробництво тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів і виробів“ та „Обслуговування та ремонт обладнання підприємств будівельних матеріалів“.
Колектив закладу виконує велику методичну роботу, постійно працюючи над новими методиками навчання, впроваджуючи новітні технології, готуючи для ринку праці конкурентоспроможних фахівців, формуючи соціально активних громадян держави.
Студентство Київського індустріального коледжу живе цікавим життям: спортивні секції, предметні гуртки, художня самодіяльність – про все це свідчать численні грамоти та нагороди у міських конкурсах, оглядах, змаганнях і олімпіадах.
Київський індустріальний коледж є членом Асоціації фахівців з нерухомості (рієлторів) України та Асоціації підприємств „Київміськбудматеріали“, де студенти проходять практику та працевлаштовуються після закінчення навчання.
Виробничі навички студенти здобувають на базових підприємствах: ВАТ „Комбінат Будіндустрії“, ВАТ „Корчуватський комбінат будівельних матеріалів“, ВАТ „Ірпінський комбінат „Прогрес“, ВАТ „Фірма Керамблоки“, ВАТ „Завод „Керамперліт“, ВАТ „Завод керамік“, ЗАТ „Піастрелла +К“, ВАТ „Київський завод „Граніт“, ВАТ „Київський завод спецбетон“, ТОВ „Бучанський завод скловиробів“, Державне підприємство „Київський авіаційний завод „АВІАНТ“, Державна акціонерна холдінгова компанія „Артем“, ТОВ „Київська енергетична будівельна компанія“, ТОВ „АТЕМ“, Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго“, Спільне українсько-німецьке закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями „Реємтсма-Київ тютюнова фабрика“, СМНУ-6 ВАТ „Київелектромонтаж“ тощо.
Після закінчення коледжу випускники, як правило, продовжують навчання у вищих навчальних закладах України для отримання кваліфікаційних рівнів – спеціаліст, магістр. Зокрема, укладено угоди та здійснюється спільна освітня діяльність у рамках реалізації ступеневої освіти із Національним технічним університетом України „КПІ“, Київським національним університетом будівництва і архітектури, Відкритим міжнародним університетом розвитку людини „Україна“, Українським фінансово-економічним інститутом тощо.
З 2006 року Київський індустріальний коледж разом із Відкритим міжнародним університетом розвитку людини „Україна“ за наказом Міністра освіти і науки України розпочали експеримент щодо підготовки студентів за професійно-орієнтованими програмами „коледж-університет“ на здобуття кваліфікації „інженер“ за замовленням підприємств. Студенти коледжу за фахом „Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва“ при продовженні підготовки в університеті навчаються за інтегрованими навчальними планами та в скорочені терміни.
Нині Індустріальний коледж – один із найкращих вищих навчальних закладів України, тому його директор Туманська О.В. в 2007 році обрана Головою Всеукраїнської громадської організації „Асоціація працівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації “.
Багато колишніх студентів стали викладачами коледжу:
Осмальчук Алла Петрівна (нині на посаді завідувача відділенням), Кірічок Світлана Іванівна, Швидун Юлія Володимирівна, Лахманюк Максим Анатолійович, Грей Валентина Павлівна, Барабанов Микола Петрович, Сороченко Андрій Михайлович, Коломієць Тетяна Анатоліївна, Урсуляк Лариса Василівна, Дмитренко Тетяна В’ячеславівна, Михащук Лідія Станіславівна, Вайсман Олена Олександрівна, Голубовська Оксана Іванівна.
Нинішній коледж у творчих пошуках впевнено крокує у майбутнє.
За час свого існування навчальний заклад підготував майже 40 тисяч фахівців, з яких близько трьох тисяч отримали дипломи з відзнакою.
Наказом Міністерства освіти і науки України № 547 від 26.06.2007 р. Київський індустріальний технікум перейменовано у Державний вищий навчальний заклад «Київський індустріальний коледж», який входить до системи вищої освіти, забезпечуючи реалізацію потреб суспільства і держави.в фахівцях промисловості будівельних матеріалів, необхідність в яких в теперішній час зростає в асторономічній пргресії.
Тому озираючись на своє життя можу з повною впевненістю стверджувати, що на формування моєї особистості особливо вплинули такі соціальні фактории, як географічне, шкільне, сімейне та професійне середовище, вулиця Олегівська, на якій знаходилась наша службова домівка, моя школа (№27) та Київський індустріальний технікум (КIТ), де я зустрів чудових викладачів та вірних друзів: Михйла Єльберта, Дмитра Шейнкамана, Всеволода Кагана, Ізяслава Ланду, Юрія Водоп'янова, Марка Цесарского, Олександра Вазулю та інших.
